Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
мовчазний — [моўчазни/й] м. (на) зно/му/ з(‘)н і/м, мн. з(‘)н і/ … Орфоепічний словник української мови
мовчазний — I (який не полюбляє багато говорити, схильний мовчати), мовчазливий, маломовний, малоговіркий, неговіркий, небагатослівний, невелемовний, небалакучий, небалакливий, мовчкуватий, небалачкий Пор. безмовний II ▶ див. безмовний, тихий I, 2) … Словник синонімів української мови
мовчазний — прикметник … Орфографічний словник української мови
мовчазний — на, не, Пр. Неговіркий; такий, що не любить говорити … Словник лемківскої говірки
безвідмовний — безодмо/вний, а, е, рідко. 1) Який, не відмовляючись, робить, виконує що небудь. 2) Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний. 3) спец. Який працює без перебоїв … Український тлумачний словник
безмовний — а, е. Який нічого не говорить, мовчить. || Який неохоче розмовляє, мовчазний. || Який не має здатності говорити; безсловесний. || перен. Який не наважується подати голос, висловити свою думку; боязкий, покірний. || Який виявляється без слів, не… … Український тлумачний словник
безсловесний — а, е. 1) Який не має здатності говорити. || Який робиться, відбувається без слів. 2) Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого небудь; покірний. Безсловесна істота (про тварину) … Український тлумачний словник
занімілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до заніміти. 2) у знач. прикм. Мовчазний, непорушний. || Нечутливий, затерплий … Український тлумачний словник
малоговіркий — а/, е/. Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний … Український тлумачний словник
маломовний — а, е. Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий … Український тлумачний словник
